Рецензии на фильмы и сериалы

Взагалі, історія "Вбивства у Східному експресі" є настільки класичною, що для поціновувачів детективу перепитії її сюжету не будуть новими. Її можна вважати і глибокою драмою і дилемою зіткнення холодного розрахунку детектива з людяністю Так от, однієї суворої ночі, одного пасажира Семюеля Ретчета, людину з сумнівним минулим, вбивають і щоб захистити репутацію залізничної компанії, "найкращий детектив у світі" береться за розслідування. І чим далі, тим більше незрозумілими стають деталі справи навіть, здавалося би, для самого Еркюля Пуаро. Стилістично дану екранізацію можна назвати втіленням аристократизму в чистому вигляді, тут кожен рух героїв виділяє їх приналежність до вищого світу, їх витончені манери, і крижану незворушність навіть у нервозності - яка для даного прошарку також є частиною великої гри. Режисер Кенет Брана, що втілив головного героя, добре передав його настрій, коли той вперше в житті зустрівся більш, ніж з рядовим розслідуванням, більше, ніж зі звичайним злочиномАкторський склад представлений сузірям акторів першої величини - Мишель Пфайффер, Джуді Денч, Пенелопа Круз та Джонні Депп, котрому дісталась роль Ретчетта. Гра інших, менше відомих акторів другого плану також відповідає загальному високому рівню. Слід зазначити, що особливістю даної екранізації, яку слід також відзначити за декорації, що відповідно передають дух тієї епохи, можна назвати нарочито-театральну стилістику. Автори загостряють кожен рух, кожну емоцію, в гарно поставленому кадрі нема аніякої метушні все чітко і вивірено. Мабуть, тому і дія екранного твору відбувається саме в поїзді, - що зупинився серед снігових заметів та глянцевих пейзажів, де Еркюль Пуаро зійдеться в чергвому поєдинку з заплутаннми вбивством та відбудеться чергова дуель характерів. Отже, щодо висновків. Фільм "Вбивство у Східному експресі" можна розглядати як, власне, не саме детектив у чистому вигляді, а як осмислення представником закону проблеми моральності та людяності. Дана стрічка це данина класичним традиціям детективного жанру, і напевне, дивитись її краще відповідно налаштувавшись на дійсно аристократичний лад.

Концовка второго сезона испортила впечатление от обоих сезонов. Но в целом сериал шедевральный! Один из самых лучших среди российских сериалов последнего времени и самый лучший в своём жанре! Впечатлил профессиональный режиссёрский дебют Кирилла Плетнёва! Человек не только хороший актёр, но ещё и замечательный режиссёр! Из последних его актёрских работ очень понравился сериал "Чужой".
Сценарий сериала "Оффлайн" написан превосходно! Сюжет очень динамичный и на всём протяжении держит внимание зрителя на максимуме! Порадовало то что художественную ценность фильма не принесли в жертву динамике. Понравилось как показывается прошлое героев картины какими они были, какими были их мечты и стремления и благодаря чему и к чему они пришли в итоге.
Все актёры, включая молодых, отлично и гармонично справились со своими ролями. Смысловая нагрузка правильная и нужная современному обществу и молодёжи, она показывает к каким ужасным последствиям может привести потеря моральных ориентиров на пути к своей цели.
Однозначно замечательное кино, рекомендую всем любителям качественного кинематографа!

Кіно з Томом Крузом зазвичай страждає на створення супергеройського іміджу і вихваляння втілених ним персонажів. Попри те, що геройські ролі вдаються Крузу дуже добре, витримати актора у великій кількості під силу не кожному. Автори стрічки "Зроблено у Америці" взяли на озброєння типаж актора і використали його у нетрадиційному трагікомічному амплуа. Вийшла трохи прикрашена історіяпро те, як одному американському пілоту вдавалось працювати одночасно на ЦРУ і на Меделінський наркокартель у Колумбії, а пізніше і на управління по боротьбі з наркотиками. ЦРУ отримувало секретні знімки військових баз у Південній Америці і постачало зброю місцевим антикомуністичним угрупованням, а картель переправляв наркотики у США. Баррі Сілу такі незаконні операції дали змогу заробити чималі статки, але гарантувати довге та безтурботне життя, звичайно, не змогли. Про фільм необхідно знати одну деталь. Режисером став Дай Лайман з легким, але пізнаваним стилем. Йому належить низка усім відомих екшн-стрічок та досвід співпраці з Томом Крузом. На відміну від попередніх своїх робіт, у "Зроблено у Америці" Лайману довелося підняти планку і в характерному для нього легкому стилі висвітлювати серйозні теми, що виглядають дуже цікаво. Найбільше асоціацій кіно викликає з іншим сатиричним байоліком, "Вовк з Волл-Стріт" від Скорсезе, правда за глибиною та багатогранністю великому автору Лайман звісно поступається, але використані методи дуже схожі на ті, якими раніше користувався Скорсезе. Звичайно, треба зробити застереження, що деякі реальні факти були викривлені для спрощення сюжету та для надання фільму більшої художньої привабливості. Також, порівняно з іншими роботами Лаймана, теж маємо справу з одним з найкращих фільмів 2017 року та гідним поверненням Тома Круза у драматичне кіно.

Дуже добре, що саме Дені Вільньов взяв на себе завдання зробити продовження легендарного фільму 82-го року. Можна навіть сказати, що краще за Вільньова ніхто, напевно, з таким завданням і не впорався би. Оператор Роджер Діккенс і композитор Ханс Ціммер йому гарно акомпанували. Щоправда, на думку деяких, дотягнутися до оригіналу канадському режисеру не зовсім вдалося. Загалом "Той, що біжить по лезу 2049" чудовий у багатьох відношеннях. Популярні і талановиті актори, неймовірні антиутопічні пейзажі, інтригуючий сюжет. Вільньову навіть вдалось вставити кілька несподіваних поворотів. Також тут повністю збережена та розвинута атмосфера першої стрічки. Той самий цинічний і кислотний світ, в якому поряд з людьми існують репліканти. Слід віддати належне авторам фільму - вони добре продумали передісторію, втілену у кількох вірусних короткометражках. Це був не лише майстерний маркетинговий хід, але і приємний кіноманський подарунок, який фанати повинні були оцінити. Іншими словами, це дуже якісна фантастика, яку не кожного дня можна спостерігати. "Той, що біжить по лезу 2049" має й одну, умовну ваду - він менш оригінальний, оскільки це продовження іншого фільму. Безумовно, це талановите і неймовірне продовження. Але ефект від нього має бути потенційно слабший, ніж від оригінальної стрічки. Перший фільм свого часу зробив фурор в сфері наукової фантастики. Рідлі Скот тоді зробив абсолютно новаторський і ні на що не схожий твір. Світ, створений в першій стрічці, не одного разу використовували іншими режисерами. Втім, це не применшує його історичного значення. Загалом, критикувати фільм Дені Вільньова зовсім не хочеться. Він справді зумів зробити те, що не під силу багатьом іншим режисерам: зняти продовження культової фантастики, за яке не соромно.

Комедія-фентезі "Джуманджі. Поклик джунглів" - це іронічна історія від студії "Sony" про захоплення підлітками компютерними іграми зокрема.Режисер Джейк Каздан постарався, щоб його картина мало чим нагадувала про "Джуманджі" 1995 року з Робіном Уільямсом у головній ролі. Мало що перекликається з першою екранізацією за мотивами однойменної книги американського прозаїка Кріса Ван Оллсбурга.Дії стрічки відбуваються, окрім початку і кінця, на просторах дикої природи. Туди раптом телепортувалися четверо підлітків, ставши зовсім іншими. До речі, знімали африканські джунглі на Гавайях. Там зустрінеться четвірці й Ален Переш, який зник з будинку у Брентфорді підлітком. У кожного з героїв-підлітків у розвіртуаленій Джуманджі виявилося по три життя. Із наближенням останнього не кожен відразу позбавляється страху зникнути назавжди. Команда виконує місію, відшукуючи чарівний камінь, який у-решті-решт потрапляє на потрібне місце, оминувши злодіїв з найголовнішим Джоном Хардіном, розлючених носорогів й інших підступних звірів. Фільм нагадує компютерний квест, сучасний іронічний атракціон із пригодницьким духом та азартом не без моралі. Творці підводять глядачів до висновку, що яскравіше віртуального є реальне життя. У пригодницькій картині яскравий акторський склад: Двейн Джонсон, Кевін Харт, Карен Гіллан, Міссі Пайл та дворазовий номінант на премію "Золотий глобус" - Джек Блек.

Этот фильм - путешествие в другое измерение.

Тот, кто читал Карлоса Кастанеду - сразу поймет о чём этот фильм. Тот, кто не читал, должен будет досмотреть до конца чтобы получить намёк на то, что он только что увидел из живой статуи короля Инков и "Бога всех Богов" и не пропустил надписи "Куско" на стенах ведущиек прошлым местам обитанияБогов и пародию на полигональную кладку там, где "те, кто думают что они что-то значат сейчас, напиваются со шлюхами"

Как Иисус приехал на осле, так это божество приехало на автобусе. Чтобы проверить избранных: на жадность, вшивость, оно специально троллит некоторых потому что его устами говорит Бог - Властный Руководитель. Он пришел за долгами, которые всем когда-то придется платить.

Этот фильм - демонстрация "контроллируемой глупости" как учил Дон Хуан когда-то Кастанеду.
Мы до конца не знаем кто приезжал на автобусе и приезжал ли кто-то вообще?

Голодные игры прошли испытание временем и доныне остаются одним из самых успешных подростковых антиутопических франшиз средь сонма иных молодежный антиутопий, забытых ныне или же погребенных под ворохом зрительского равнодушия.
Ещё когда читал в подростковом возрасте эти книги и смотрел фильмы, понимал, что они нечто большее, чем подростковая история про любовь и протвостояние. Они о политике, войне, диктатуре, революции и ее беспомощности, о людях, которые в этих жерновах событий истории теряют себя и близких. Об искалеченных судьбах. И о людях, которые эти судьбы, не моргнув глазом, колечат. Потому что им просто это интересно. Так что те, кто критиковал голодные игры за нелогичность, за какие-то непонятные им механики мира (првиет Badcomedian), всегда казались либо очень недалекими, либо просто невнимательными. Очень многое, что творилось там (убийства детей на глазах у покорных родителей например) сейчас происходят и в реальном мире.
На мой взгляд, была упущена важная деталь относительно персонажа Китнисс. Я о том, что у Китнисс никогда не было стремления бунтовать, свергать режим и впоследствии становится символом революции. Она никогда не была борцуном за свободу и справедливость, все ее эмоциональные порывы (желание выступать вместо сестры, песня и возложение цветов для погибшей девочки и тд) обусловлены ее личной привязанностью и теплыми чувствами к конкретным людям, но не более того. Во франшизе (книги сейчас не рассматриваю, но там тоже есть соотвествующие подтверждения) нам показывают, что весь ее образ - это продуманная работа ее команды. Неумение Китнисс коммуницировать и заводить друзей, ее угрюмость и вышеописанные поступки, совершенные чисто на эмоциях, были удачно использованы, чтобы выстроить образ «не такой как все». Сначала это делалось для того, чтобы она полюбилась публике и победила в играх, а уже потом аналогичная команда на стороне повстанцев использовала тот же подход, делая из нее революционерку. Да и сотрудничать с повстанцами она согласилась лишь в обмен на спасение Пита, а не из-за политических устремлений и амбиций. На мой взгляд, это яркая иллюстрация того, что зачастую за режимами и революциями стоят не харизматичные лидеры (которые могут оказаться лишь пустышками), а большие команды, которые создают соотвествующие образы и стратегии. То, что произошло с Китнисс это история о том, как человеком воспользовались в качестве инструмента для достижения собственных целей путем умелых манипуляций.

За десятиліття свого існування кіновсесвіт "Marvel"познайомив глядачів з супергероями з Землі та інших світів, які є мільярдерами, суперсолдатами, богами, результатами невдалих і вдалих експериментів з людською ДНК і найкращими шпигунами. Але виявилося, що у прихованій від зовнішнього світу африканській країні Ваканді на троні багато століть сидить ще один супергерой, чий статус переходить від батька до сина. І тепер чергу стати захисником отримує молодий принц, який після коронації змушений боротися не тільки із зовнішніми і внутрішніми ворогами своєї країни, а й з минулим свого батька, яке повертається, щоб переслідувати сина. До коміксів про Чорну пантеру Голлівуд придивлявся кілька десятиліть, і, нарешті, на екранах з'явився перший фільм про темношкірого супергероя, який є навіть не афроамериканцем, а чистим африканцем. Відповідальність за екранізацію пригод африканського короля, який за потреби стає супергероєм, лягла на плечі 31-річного режисераРайана Куглера. Головною складністю створення фільму було представлення Ваканди, прихованої у серці африканського континенту.Завдання ускладнювалося тим, що треба було показати справжнє технологічне диво цілу країну, чиї технології обганяють решту світу на кілька десятиліть. Але в кіно вже стільки разів були показані міста майбутнього з хмарочосами зі скла і металу і літаючими машинами, де все зроблено під лінійку, що цим сьогодні навряд чи можна когось здивувати. Тому при створенні Ваканди пішли по протореному шляху, створивши на екрані країну майбутнього, де важливе місце відводиться давнім африканським традиціям.

Фільм "За бортом" є ремейком однойменної голлівудської комедії 1987 року з Голді Хоун і Куртом Расселом, яка свого часу дуже тішила глядачів. Чи вдалося Робу Грінбергу, популярному мексиканському режисеру, переосмислити її, додавши чогось від себе? Варто відзначити, що це не перша спроба ремейку, у декількох країнах вже були спроби різної вдалості.Грінберг вирішив поміняти головних героїв оригіналу місцями: тепер замість пихатої дівчини-мільйонерки ми отримали хамовитого багатія у виконанні Еухеніо Дербеса. Та виявилося не по силах одному з найпопулярніших мексиканських акторів відіграти роль закоханого і привязаного до нової сімї мільйонера, яким раптом почав перевиховуватись і звик до нового графіку відшкодування образ, завданих тендітній леді. Спершу герой ходить із трішки прибитим подивом на обличчі, заново вивчаючи "рідний" побут. Однак коли він розуміє, що не байдужий до Кейт, цей вираз нікуди не зникає. Складається враження, що він просто в шоці від сюжету. Зрештою, стосунки між головними героями виглядають фальшивими. Глядач перестає вірити у хімію, що мала би вирувати між ними. Можливо, це вада сценарію... Крім того, Роб Грінберг приділив увагу інтеграції побічних сюжетних арок, як от мексиканські інтриги між родичами багатія. Щось типу гумору над місцевим колоритом. Однак замість додаткового заохочення, глядач постійно відволікається і не встигає зосередитись на головній лінії. А це дуже важливо, тому що головна концепція стрічки - це легка романтична комедія, із домішками побутових пригод. Цей ремейк - надто перевантажений та ніяк не може вловити відчуття авантюрної невагомості. Якщо геги із Леонардо вдало прописали, бо на цьому ж майже побудований увесь комедійний стрижень проекту, то про Кейт якось забули. Мейн сторі вийшла доволі милою, але недостатньо цупкою. Просто у якийсь момент сценарист видав - "І вони покохали одне одного". От тільки без необхідного бекграунду ідея цього звязку не працює на екрані як належить.

Фильм очень сильный! И когда смотришь его сейчас то понимаешь всю трагичность ситуации. Это смотрится уже ни как комедия. Приходит понимание того что раньше миру Золотого Тельца и власти капитала выступал противовесом Советский Союз, ориентированный не на капитал, а на ценностиориентированные на взаимовыручку и взаимопомощь человека человеку. После краха Союза миру капитала уже не приходится скрывать своё истинное лицо и притворятся в том что люди с разным достатком имеют равные права. Общество деградировало и продолжает этот процесс лавинообразно.
Современные молодые люди смотря этот фильм не понимают героя Пьера Ришара, и с удовольствием заняли бы его место.
Цивилизация свернула не туда и это плохо закончится для неё.