Рецензии на фильмы и сериалы

aleksandr.fedorov
Рецензий: 331
Барвиста соціально-ідеологічна анімація.
Очевидно, режисер Кріс Рено добре знався на смаках локальних, потенційних, цільових глядачів або їх батьків, коли приступав до роботи над мультфільмом "Лоракс". Як результат - перший тиждень прокату Північною Америкою повністю покрив витрати створення анімації і далі - повний комерційний успіх. Особисто для мене - незрозуміла тенденція. Стрічка не є такою, що могла би зацікавити широкі маси та і не конкурує з більшістю анімаційних хітів. Ну, заокеанці мають свій смак, а доктор Сьюз - просто... Читать полностью
Очевидно, режисер Кріс Рено добре знався на смаках локальних, потенційних, цільових глядачів або їх батьків, коли приступав до роботи над мультфільмом "Лоракс". Як результат - перший тиждень прокату Північною Америкою повністю покрив витрати створення анімації і далі - повний комерційний успіх. Особисто для мене - незрозуміла тенденція. Стрічка не є такою, що могла би зацікавити широкі маси та і не конкурує з більшістю анімаційних хітів. Ну, заокеанці мають свій смак, а доктор Сьюз - просто таки ікона дитячої літератури для них. Більше того, культовий статус автора першоджерела багатьом з них дозволяє не помітити очевидних недоліків - занадто спрощену мораль, банальний сюжет та дуже карамельно-отруйний світ мультфільму. Не дуже зрозуміло на кого розраховували творці: для дітей шкільного віку - барвисто та просто, романтична історія занадто наївна для підлітків, а про батьків, двох вищевказаних категорій, здається взагалі не думали. А ще, музичний компонент, у випадку "Лоракса", тільки погіршує все означене, особливо у невиразному дубляжі хорових співів.
Я висновок, "Лоракс", навряд чи, викликає цікавість, хоч трохи схожу з американською, мабуть особливості сприйняття даватимуться взнаки, втім як і інші екранні твори за доктором Сьюзом, такі як "Грінч, викрадач Різдва" наприклад.
5 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 331
Обличчя політичної сили з іншого погляду.
Картина Філліди Лойд "Залізна леді", безумовно, має помітну соціологічну складову ідеології. Простіше кажучи вивірене політичне потурання непокірним масам.
Режисерка публічно зізналася у обожнюванні особистості Маргарет Тетчер під час свого посвячення у кавалери ордену Британської Імперії за внесок у національне кіно, хоча його мало хто помітив. Ось тільки, адекватно висловити свою симпатію на екрані у неї не зовсім вдалося. Хоча все залежить від розуміння ступеня адекватності. Якщо дивитися на... Читать полностью
Картина Філліди Лойд "Залізна леді", безумовно, має помітну соціологічну складову ідеології. Простіше кажучи вивірене політичне потурання непокірним масам.
Режисерка публічно зізналася у обожнюванні особистості Маргарет Тетчер під час свого посвячення у кавалери ордену Британської Імперії за внесок у національне кіно, хоча його мало хто помітив. Ось тільки, адекватно висловити свою симпатію на екрані у неї не зовсім вдалося. Хоча все залежить від розуміння ступеня адекватності. Якщо дивитися на ікону фемінізму та зразок сильної жінки-політикині у чоловічому світі звичайного середньостатистичного громадянина демократичного суспільства з боку нетрадиційних вподобань авторки, то більш-менш зрозуміло. Але є й інший бік легендарного образу, де вона хотіла бути зразковою дружиною для чоловіка та люблячою матір'ю для своїх дітей. Таким чином, видатна особистість знижується до побутового рівня, так щоб миряни були спокійні, в усвідомленні того, хто ними керує, тобто така сама, близька до більшості людина, котру турбують абсолютно ті ж проблеми, що і їх. І тут постає питання - чи не має та позиція присмаку, по меншій мірі, лицемірства.?
Як би там не було, Лойд не вдалося зняти видатний твір з кінематографічної точки зору, та і сумбуру в історії вистачає. . Багато хто спирається на те, що фільм врятувала Меріл Стріп своєю блискучою грою, але цей аргумент не завжди витримує критику, бо найяскравіша акторка, котра грає у фальшивці, неминуче, втрачає опору під ногами.
Отже, спекуляція на всіми знаній історичній постаті не зробила кіно таким, що виправдало сподівання, хоча стрічка мала успіх у прокаті. Мабуть глядача зацікавила саме добре спланована рекламна компанія, бо другий раз дивитися картину, навряд чи, у когось виникне бажання.
6 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 331
Шекспір, що не вписався у сучасність.

Знову Шекспір у сучасній обгортці.? Та ще і як режисерський дебют Ральфа Файнса, котрий одночасно зіграв у ньому головну роль.? Мода на Шекспіра - вона така - є щось пов'язане - добре, немає - теж непогано, ніхто не сумує.
Фільми, близькі до джерела творчості згаданого митця, насправді не можуть бути дуже поганими, хоча би з-за самого тексту, дуже вже він яскраво викладений. Все одно, магічна промова та думки, вбудовані у неї, тягнуть загальний зміст, яким би слабким він не був. Класичний... Читать полностью

Знову Шекспір у сучасній обгортці.? Та ще і як режисерський дебют Ральфа Файнса, котрий одночасно зіграв у ньому головну роль.? Мода на Шекспіра - вона така - є щось пов'язане - добре, немає - теж непогано, ніхто не сумує.
Фільми, близькі до джерела творчості згаданого митця, насправді не можуть бути дуже поганими, хоча би з-за самого тексту, дуже вже він яскраво викладений. Все одно, магічна промова та думки, вбудовані у неї, тягнуть загальний зміст, яким би слабким він не був. Класичний геній, що тут мовити... Глибина, що властива майже всім його творам, навіть не найвідомішим, знову і знову змушує поклоніння перед цим автором.
Так от, "Коріолан" розповідає про талановитого римського полководця Гнея Марція, безстрашного воїна, але далекого від інтриг та підкилимних ігор, через що він і постраждав, аж до вигнання з Риму. Тож, палаючи від гніву, Гней приєднується, поступаючись принципами, до давнього ворога Тулла Ауфідія в обличчі Джерарда Батлера. Далі починається шлях помсти та смерті...
Все це у картині Файнса представлено за сучасним манером криміналу: вогнепальна зброя, стрілянини, костюми згідно епохи, ток-шоу тощо. Чесно кажучи, досить незрозуміле та не зовсім виправдане рішення: стародавній шекспірівський текст часом виглядає досить вичурним та манерним в оточенні сьогодення. Думки першоджерела все ще актуальні та гострі для нашого покоління, але метод їх ствердження обраний досить грубо. Сюжет стрічки також не світить якимись особовими знахідками, старанно слідкуючи за оригіналом, і лише актори відпрацьовують переконливо. Крім згаданих, котрі виконують головні ролі, можна відзначити незрівнянну Ванессу Редгрейв, Джессіку Честейн та Браяна Кокса.
Як підсумок: для дебюту - задовільно. Стрічка є вторинною, її можна тільки слухати, майже нічого не втрачаючи. Файнс нічого не зіпсували, але й абсолютно нічим не посилив дію оригінальної пєси на свідомість глядачів. "Коріолан" не мав успіху у прокаті та визнання від суспільства.
6 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 331
На що здатна жінка, коли мова заходить за заробітки.?
Стрічка під назвою "Дуже небезпечна штучка" розповідає про певнукрасуню, котра з метою налагодження добробуту, а разом з ним і особистого життя, намагається засвоїти професію судового пристава. Процес вручення приписів проходить у жанрі легковажної комедії та серед клієнтів містить ексгібіціоністів поважного віку та старого шкільного друга, з яким не склалося. На ньому і зосереджується головна героїня у спробах привести до суду та отримати нагороду, бо фінанси, як то кажуть, співають романси.... Читать полностью
Стрічка під назвою "Дуже небезпечна штучка" розповідає про певнукрасуню, котра з метою налагодження добробуту, а разом з ним і особистого життя, намагається засвоїти професію судового пристава. Процес вручення приписів проходить у жанрі легковажної комедії та серед клієнтів містить ексгібіціоністів поважного віку та старого шкільного друга, з яким не склалося. На ньому і зосереджується головна героїня у спробах привести до суду та отримати нагороду, бо фінанси, як то кажуть, співають романси. Ну і звичайно, міжстатева хімія, котра проявляється дивними способами, властивими американській комедії.
Кінобезтурботно просте, схематично окреслене, з сюжетом, необтяженим умовностями та деталями. Комусь воно може здатися милим і приємним, хтось побачить нав'язливість, штучність та передбачуваність.
Головну персонажку Стефані виконала типажна Кетрін Гейгл, привабливій зовнішності котрої у фільмі було приділено достатньо уваги камери. Компанію їй на екрані склали: Джейсон О'Мара, Шеррі Шеперд, Джон Легуізамо, Фішер Стівенс та інші. Згадувана прогнозованість оповіді, за великим рахунком, не має особливого значення, бо картина не претендує на звання величного шедевру.
Як підсумок: "Дуже небезпечна штучка" нікому не зіпсує настрій, але, навряд чи, й додасть його. Фільм рясний на кумедні сцени середньої якості, має романтичну лінію на рівні серіалу, гарних, здебільше зовнішністю, акторів та зовсім невибагливий сюжет. Підійде для разового перегляду у компанії.
7 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 331
Провальний дебют Файнса-режисера, як віно мало бути:
Як можна було припустити, виходячи з ролей, котрі зіграв Ральф Файнс у кіно, він повинен був бути тонкою, мислячою та порядною людиною. У деякій мірі, це було підтверджено його режисерським дебютом - однойменною екранізацією трагедії Вільяма Шекспіра "Коріолан", що стала лише учасником берлінського фестивалю, не отримавши ні нагород ні, згодом, загального глядацького визнання.
Багатьох здивував абсолютно неоднозначний вибір дебюту: ця пєса ніколи не була серед найвідоміших творів класика... Читать полностью
Як можна було припустити, виходячи з ролей, котрі зіграв Ральф Файнс у кіно, він повинен був бути тонкою, мислячою та порядною людиною. У деякій мірі, це було підтверджено його режисерським дебютом - однойменною екранізацією трагедії Вільяма Шекспіра "Коріолан", що стала лише учасником берлінського фестивалю, не отримавши ні нагород ні, згодом, загального глядацького визнання.
Багатьох здивував абсолютно неоднозначний вибір дебюту: ця пєса ніколи не була серед найвідоміших творів класика англійської літератури, а сама тема, тим більше накладена на сучасні реалії, досить специфічна. Так, звичайно, першоджерельна трагедія про непомірну гордість та посилене почуття честі та гідності. Такі обтяжуючі якості належали давньоримському полководцю Гнею Марцію, прозваному за завойовницькі здобутки Коріоланом. Так, вона, як би зараз сказали, про соціальну неадаптацію солдата, його психологічну вразливість поза полем бою, слабку здатність до спілкування та поступок. Так, мова заходить також про сутність влади, але не всієї, а її форми, яка зараз вважається чи не найкращою в організації суспільства, а саме демократії. Йдеться про глибоку сутність та природу натовпу, жадібного до хліба та видовищ, і, за умови позбавлення цих простих радощів, готового до негайного бунту та чорної невдячності. Своєю стрічкою Файнс ще раз демонструє, що Шекспір настільки архетипний, що його творіння актуальні донині: окремі сцени, що розгортаються в уявному Римі, будуть впізнавані для багатьох, а людей складу та масштабу головного героя в усі часи чекатиме лише неприродня смерть. Так, ні Шекспір ні режисер не дають однозначних відповідей, зрештою, однаково-типове ставлення до героїв - це провал драми. Але потім ставляться питання, які кожна свідома людина, рано чи пізно, повинна задати собі... Попри зазначене вище, картина мабуть мало кого спонукала до роздумів, хоч і знята пристойно.
Персонажів виконували, крім самого Файнса, Джерард Батлер, Ванесса Редгрейв, Джессіка Честейн, Браян Кокс та інші. Очевидно, поетична промова героїв теж стала перешкодою у сприйнятті фільму для сучасного глядача, котрий відвик тренувати свій розум.
Загалом, стрічка не мала успіху, з тих чи інших причин, не дивлячись на присутню оригінальність та класичну основу.
6 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 331
Шпигунська мережа для романтичних змагань.

"Отже, війна" - це шпигунська комедія з невибагливим сюжетом про протистояння двох спеціальних агентів у боротьбі за володіння серцем однієї обмеженої дами. З самого початкумаємо справу з низкою суперечностей. По-перше - Різ Візерспун, котра виконує роль цієї самої дами, з великою натяжкою є взірцем самки, що претендує на звання "прекрасного та рокового об'єкта поклоніння". Добра актриса, але гендерно слабко конкурує з парою близькою до голлівудських ідолів. Хоча, можливо, таким і був задум...
... Читать полностью

"Отже, війна" - це шпигунська комедія з невибагливим сюжетом про протистояння двох спеціальних агентів у боротьбі за володіння серцем однієї обмеженої дами. З самого початкумаємо справу з низкою суперечностей. По-перше - Різ Візерспун, котра виконує роль цієї самої дами, з великою натяжкою є взірцем самки, що претендує на звання "прекрасного та рокового об'єкта поклоніння". Добра актриса, але гендерно слабко конкурує з парою близькою до голлівудських ідолів. Хоча, можливо, таким і був задум...
Далі. Двоє друзів-чоловіків просто конкретно завелися, коли виявилося, що особа їхніх претензій, відповідно до суто жанрових вимог, випадково збігається на одній дівчині. Під час перегляду фільму, важко позбутися думки, що це суперечка заради самої суперечки, щоб довести, хто з них крутіший. Кохання тут прикручена збоку гайками. І один з епізодів у кінці це підтверджує, коли виявляється, що вони також дуетом змагалися за попередню жінку...
Повернемося до головної героїні - Лорен. Добре, зовнішній вигляд - справа смаку. Але самостійністю у особистому плані вона точно не сяє.Кожен крок, або дію, з сексом включно, жінка погоджується зі своєю навіженою подругою, бо після значної перерви у стосунках, губиться від такого щедрого приходу у обличчі двох красенів, котрих передали Том Харді та Кріс Пайн. ЇЇ метання виглядають смішно, хоча, з іншого боку, це ж комедія, як ніяк, тому і притягнутий за вуха сюжет потенційно пробачливий.
Тіль Швайгер з'являється у стрічці другорядним персонажем-поганцем.
Однак, незважаючи на вказані вище моменти, фільм "Отже, війна" не можна віднести до поганого.По-перше, моралізувати голлівудську комедію, мабуть, все ж таки не варто, різницю менталітетів теж треба брати до уваги, такий у них гумор, за 10-12 років він стане значно гіршим.По-друге, Різ Візерспун багатьом до вподоби, як зовні, так і творчо.По-третє, якщо відкинути деяку незграбну оболонку, то картина не така вже й погана в основній та технічній частині, як розважальна звичайно. А у поодиноких місцях, навіть, проблискує дотепністю. Взагалі, рахунок плюсів теж не порожній, тому,говорячи без латини, дивитися можна.
7 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 331
Провальний дебют Файнса-режисера.
Долго я не мог решиться посмотреть этот фильм. Скорее всего не потзывам о нем конкретно. Скорее всего начитался и наслушался разных мнений о самом Тимоти Шаламе.
Я достаточно взрослый чтобы понимать факт - грамотности теперь у людей нету практически ни у кого. Воспитания тоже в общем то почти ни у кого. Говорить о душе.... Сложно.
Это все было в старые добрые времена.
Вопреки всем мнениям я увидел то, что, судя по отзывам, никто совсем не увидел.
Я увидел мальчишку. Которому было уготовано... Читать полностью
Долго я не мог решиться посмотреть этот фильм. Скорее всего не потзывам о нем конкретно. Скорее всего начитался и наслушался разных мнений о самом Тимоти Шаламе.
Я достаточно взрослый чтобы понимать факт - грамотности теперь у людей нету практически ни у кого. Воспитания тоже в общем то почти ни у кого. Говорить о душе.... Сложно.
Это все было в старые добрые времена.
Вопреки всем мнениям я увидел то, что, судя по отзывам, никто совсем не увидел.
Я увидел мальчишку. Которому было уготовано стать королем.
Который был с большой душой, открыт ко всем и всему.
Я увидел сомнения и увидел страх перед будущим и своим и своей страны.
Я увидел козни вокруг.
Оказывается Шаламе, чего уж там, великий мастер актерского мастерства.
Настолько все было прожито... У меня есть с чем сравнить. У меня сын подрастал когда, то все внутренние страхи, борьба в этом мире за свое мнение и свое место - все похоже и в те времена и сейчас.
Сейчас сложности в культуре и душе, в те времена было более жестоко. Даже ведь пистолета еще не было.
Быть руководителем весьма сложно.
И здесь были даны советы, которыми можно и нужно пользоваться и сегодня.
Сложно не только страной руководить. Сложно бывает собой руководить, чтобы сделать дело и не опростоволоситься.
И если вдуматься что тогда молодой мальчик становясь руководителем страны - королем - сомневался и старался понять.... То руководители стран сегодня не совсем адекватны в своих стараниях и направлении развития. Во многих странах.
Так что такой фильм весьма своевременно вышел. Только вот судя по отзывам людям совсем все равно чего он там думает....И почему так же надо думать и сегодня. Это огорчает.
Тут важны не точность исторических событий - даже самые умные историки не смогут сейчас все это восстановить. Тут важно что впоследствии все таки этот король стал великим! И он не зря стал королем! Это самое главное историческое событие.
На таких фильмах учиться надо - как стать руководителем себя и своего дела. Имеется в виду не обязательно быть владельцем или директором. Достаточно делать свое дело красиво, со знанием, виртуозно-артистически. Это может быть и бухгалтер и повар и парикмахер.
И надо отдать должное фильму - создатели великолепны.
Актерский состав на высшем уровне. Мне тепрь нестерпимо хочется посмотреть другие работы Шаламе. Он весьма разносторонний артист.
Абсолютно всем рекомендую смотреть данный фильм.
Ивсматриваться в глаза, пытаться увидеть душу, мысли, увидеть как создается человек.
Приятного вам просмотра!!!
6 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 331
Службові стосунки особистого характеру.
Давід Фонкінос, французький романіст з десятком престижних літературних премій, зробив спробу, разом зі своїм братом Стефаном, перенести на екран один зі своїх романів під назвою "Делікатність".
Своєю структурою цей кінематографічний дебют, що отримав назву "Ніжність", у деякій мірі намагається оскаржити загальновизнані правила. Він починається як сентиментальна комедія, яка, однак, триває не більше півгодини, продовжується драмою, котра, знову ж таки, перетікає у щось іронічне на завершенні.
... Читать полностью
Давід Фонкінос, французький романіст з десятком престижних літературних премій, зробив спробу, разом зі своїм братом Стефаном, перенести на екран один зі своїх романів під назвою "Делікатність".
Своєю структурою цей кінематографічний дебют, що отримав назву "Ніжність", у деякій мірі намагається оскаржити загальновизнані правила. Він починається як сентиментальна комедія, яка, однак, триває не більше півгодини, продовжується драмою, котра, знову ж таки, перетікає у щось іронічне на завершенні.
Франсуа та Наталі, котрих виконують Піо Мармай та Одрі Тоту відповідно, закохуються та згодом одружуються. Типова на перший погляд ситуація, молодята надзвичайно зворушливі, трохи навіжені, щасливі і таке інше... Брати Фонкінос, очевидно, мали на меті, приділяючи час інтимному життю героїв, перш за все, створити живу емпатію у глядача до цієї пари, котра розпадеться з трагічної причини, що не підлягає їх контролю. Далі Наталі намагається вижити за допомогою повного занурення у роботу в шведській компанії та зустрічах з подругою Софі у втіленні Жозефін де Мо. Вона відкидає флірт та протиставляє свій мовчазний біль спробам спілкування аж до появи Маркуса, майстерно переданого Франсуа Дам'єном, персонажа трохи дивного вигляду, з деякою невловимою харизмою наївності
Оповідь та постановка "Ніжності" в цілому коливається між комедією та драмою, загальна картина тримається виключно на тонкій акторській грі та сентиментальних імпульсах. І якою б не була кінцева мета авторів стрічки, вони зупиняються на певній невизначеності, котра підриває фільм, що має і так крихку конструкцію, зсередини.
7 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 331
Легко дивитися, але не варто радити.
Чергове кіно від МакДжі для універсальної аудиторії: романтика - жінкам, екшен - чоловікам. Суміш виявилася такою, що запеклі ентузіасти-кінолюби чи навіть периферійні кіно-сноби могли би заплювати фільм, але загальна маса глядачів проковтнула видовище, а це визначальний фактор успішності у наш час. Судіть самі, "Отже, війна" опинилася в майже у безпрограшній ситуації завдяки акторському складу, від "солоденьких" Тома Харді та Кріса Пейна мліє більша частина жінок (навіть... Читать полностью
Чергове кіно від МакДжі для універсальної аудиторії: романтика - жінкам, екшен - чоловікам. Суміш виявилася такою, що запеклі ентузіасти-кінолюби чи навіть периферійні кіно-сноби могли би заплювати фільм, але загальна маса глядачів проковтнула видовище, а це визначальний фактор успішності у наш час. Судіть самі, "Отже, війна" опинилася в майже у безпрограшній ситуації завдяки акторському складу, від "солоденьких" Тома Харді та Кріса Пейна мліє більша частина жінок (навіть тих, котрі цього не визнають), незважаючи на те, у яких стрічках вони з'являються.
Отже, фільм розповідає про завзяту боротьбу двох агентів невизначеної секретної служби, що за сумісництвом є ще і друзями, котрі намагаються підкорити серце однієї і тієї самої дівчини. Більше того, вона, отримавши передозування самотністю, взагалі не може прийти до тями від неочікуваної уваги та визначитися - хто з них кращий. У цей час чоловіки, використовують традиційні шпигунські хитрощі за право володіти Лорен.
Метання головної героїні у виконанні Різ Візерспун може здатися безглуздим, але така вже данина комедійногожанру, бо особливих скарг до гри акторів немає, вони відпрацьовують професійно. Тіль Швайгер в образі лиходія теж не вдарив у бруд обличчям.
Окрім загальної несерйозності стрічка має менш значущі недоліки, наприклад монтаж та операторську роботу, бо ці фактори очевидно вимагали кращого підходу. Багатосцен у фільмі виглядають, досить, поверхневими та ганебно підігнаними під сюжет.Тим не менш, акторська складова згладжує ситуацію, з кастом МакДжі не прогадав.
Як висновок, маємо не гіршу версію романтично-динамічної комедії, звісно, далекої від естетичного кіно, але тої, що з лишком окупила витрати під час прокату.
7 / 10
Наверх