Дуже куций нащадок Сталкеру.
Як то кажуть - хочеш екстриму - подбай, перш за все, про безпеку. Але, мабуть, веселих західних туристів з надлишком адреналіну та браком IQ, ніхто не попереджав про це. Замість традиційних прогулянок вони обрали дику екскурсію до Чорнобильської зони відчуження з "досвідченим" провідником Юрієм. І хоча місцевий стан речей наводить до сумних думок про тлінність буття, молодь сміється та радіє, але, звісно, недовго... Все згідно відомих та суворих жанрових догм. Приблизно такий короткий зміст...
Читать полностью
Як то кажуть - хочеш екстриму - подбай, перш за все, про безпеку. Але, мабуть, веселих західних туристів з надлишком адреналіну та браком IQ, ніхто не попереджав про це. Замість традиційних прогулянок вони обрали дику екскурсію до Чорнобильської зони відчуження з "досвідченим" провідником Юрієм. І хоча місцевий стан речей наводить до сумних думок про тлінність буття, молодь сміється та радіє, але, звісно, недовго... Все згідно відомих та суворих жанрових догм. Приблизно такий короткий зміст фільму режисера Бредлі Паркера "Заборонена зона".
Місцем зйомок була обрана, переважно, Сербія і, треба зауважити, для такого бюджетного кіно панорами покинутого міста та околиць виглядають, досить, переконливо, чого не скажеш про дії, котрі відбуваються на екрані. Все відверто заштамповано прийомами дешевого жахастика - біганина у темряві, нечіткі кадри, паніка, галас, тощо. Загалом, цікавість до картини починає зникати так і не з'явившись. Далі горезвісні "туристи-екстремали", відповідно до тих же рамок жанру, починають рідшати своїми рядами, заглиблюючись у темряву та стикаючись з чимось або кимось дуже нечітко визначеним. Події падають до рівня якогось жалюгідного фарсу.
Отже, якщо не враховувати зовнішність Олівії Дадлі та фінальний трек Мериліна Менсона, стрічка "Заборонена зона" виявилася відверто безнадійною та мінімально цікавою. Сама по собі тема, при наявності відповідних коштів та фантазії/таланту, все ще перспективна, але, як виявилося, ні того ні іншого автори не мали у розпорядженні. З означених причин, глядачі, що оминуть увагою дане творіння, абсолютно нічого не втратять.
Місцем зйомок була обрана, переважно, Сербія і, треба зауважити, для такого бюджетного кіно панорами покинутого міста та околиць виглядають, досить, переконливо, чого не скажеш про дії, котрі відбуваються на екрані. Все відверто заштамповано прийомами дешевого жахастика - біганина у темряві, нечіткі кадри, паніка, галас, тощо. Загалом, цікавість до картини починає зникати так і не з'явившись. Далі горезвісні "туристи-екстремали", відповідно до тих же рамок жанру, починають рідшати своїми рядами, заглиблюючись у темряву та стикаючись з чимось або кимось дуже нечітко визначеним. Події падають до рівня якогось жалюгідного фарсу.
Отже, якщо не враховувати зовнішність Олівії Дадлі та фінальний трек Мериліна Менсона, стрічка "Заборонена зона" виявилася відверто безнадійною та мінімально цікавою. Сама по собі тема, при наявності відповідних коштів та фантазії/таланту, все ще перспективна, але, як виявилося, ні того ні іншого автори не мали у розпорядженні. З означених причин, глядачі, що оминуть увагою дане творіння, абсолютно нічого не втратять.