Бездумний екшен з саркастичним гуморком.
Можна сміливо стверджувати, що назва фільму "Напролом", певним чином, є творчим кредо Люка Бессона, який став одним із сценаристів даної картини. Француз завжди намагається зайняти глядача динамічним видовищем, приправленим невибагливим гумором, та періодично навалювати залихвацькі загини у сюжет, не дуже переймаючись їх художньою та логічною доцільністю.При цьому вигадувати щось нове зовсім не обов'язково, про що також свідчить стрічка. Так от, глядачу пропонують заглянути у недалеке майбутнє...
Читать полностью
Можна сміливо стверджувати, що назва фільму "Напролом", певним чином, є творчим кредо Люка Бессона, який став одним із сценаристів даної картини. Француз завжди намагається зайняти глядача динамічним видовищем, приправленим невибагливим гумором, та періодично навалювати залихвацькі загини у сюжет, не дуже переймаючись їх художньою та логічною доцільністю.При цьому вигадувати щось нове зовсім не обов'язково, про що також свідчить стрічка. Так от, глядачу пропонують заглянути у недалеке майбутнє , а саме 2079 рік, та стати свідком дійства у космосі. "Майбутнє", переважно, представлене на початку швидкісним і, разом з тим, дивним та погано відображеним мотозасобом, а "космос", здебільш, відділеннями орбітальної станції-в'язниці та дуже схожими на кадри з "Зоряних воєн" епізодами. На цьому псевдофутуристичне оточення мабуть обмежується. Решта - звичний бойовик, з зухвалим та трохи ледачим спецагентом, 500-ми запеклими психами-головорізами у замкненому просторі, зовсім незначною детективною інтригою, бійками, стріляниною та об'єктом порятунку в обличчі, не мало не багато, президентської доньки, що виконувала там місію гуманності (бляха).
На жаль, такі розбірки є лише варіацією неодноразово баченого та не несуть нічого нового і, тим паче, надзвичайного. Того самого агента зі складним характером виконує Гай Пірс, жіночий образ, що несе зекам філантропічну дурню, за Меггі Грейс, максимально крутий засуджений - Вінсент Ріган, максимально неадекватний - Джозеф Гілган, до речі, саме він є найхаризматичнішим споміж усіх.
У той же час, можна віддати належне фільму, бо вся ця ганьба деякий час виглядає досить бадьорою та майже не обтяжуючою, не дивлячись на відчутні сюжетно-сценарні прогалини та загальну невигадливість.
Отже, який висновок.? Та промстий, як і сама стрічка "Напролом", котра підтримує ледь живий вогник цікавості до показаних у ній подіях, переважно за рахунок динаміки. Хтось перегляне за інерцією, хтось через надлишок вільного часу. Таким чином і нашкрябало кіно стійкий прибуточок авторам та виконавцям.
На жаль, такі розбірки є лише варіацією неодноразово баченого та не несуть нічого нового і, тим паче, надзвичайного. Того самого агента зі складним характером виконує Гай Пірс, жіночий образ, що несе зекам філантропічну дурню, за Меггі Грейс, максимально крутий засуджений - Вінсент Ріган, максимально неадекватний - Джозеф Гілган, до речі, саме він є найхаризматичнішим споміж усіх.
У той же час, можна віддати належне фільму, бо вся ця ганьба деякий час виглядає досить бадьорою та майже не обтяжуючою, не дивлячись на відчутні сюжетно-сценарні прогалини та загальну невигадливість.
Отже, який висновок.? Та промстий, як і сама стрічка "Напролом", котра підтримує ледь живий вогник цікавості до показаних у ній подіях, переважно за рахунок динаміки. Хтось перегляне за інерцією, хтось через надлишок вільного часу. Таким чином і нашкрябало кіно стійкий прибуточок авторам та виконавцям.