Вуді Аллен продовжує екскурсії по європейських столицях, настала черга Риму. Причини, чому він це робить, зрозумілі: на той час його фільми були більш популярними у Старому Світі, ніж у Новому. А іронія долі полягає у тому, що, поїхавши працювати в Європу, режисер почав досягати комерційного успіху на Батьківщині.
У стрічці "Римські пригоди" Аллен дещо змінює манеру оповіді. Вона залишається комедійної направленості, але замість проникнення у сутність міста через його культуру, маємо портрет, змальований образами звичайних жителів, хоча і значна частина персонажів прибулі американці. Картина пропонує глядачу чотири сюжетних лінії, що не перетинаються. Герої однієї з них приїжджають до Риму, щоб провести медовий місяць, але потрапляють у ситуацію, коли дружина-вчителька виявляється ідейною шльондрою, а чоловік проводить незабутній день у компанії справжньої шльондри у чудовому виконанні чарівної Пенелопи Крус. Друга новела дивна та містить самого Аллена, тому на ній не варто зупинятися. Джессі Айзенберг грає персонажа третього оповідання разом з напівпримарним, скептичним радником в обличчі Алека Болдвіна та майбутнім трансгендером Еллен Пейдж. Не менш дивним є четвертий епізод про раптову, велику, але безглузду славу простого діловода (Роберто Беніньї). Ця історія є досить їдкою сатирою на популярний культ селебріті.
В цілому, "Римські пригоди" містять у собі як приємні хвилини, так і балансуючі на межі розуміння з нісенітницею. Фільм варто переглянути, хоча би для того, щоб скласти суб'єктивну думку.