
Тінь гри за 200 млн.
Не для кого не є секретом той факт, що стрічка "Принц Персії: Піски часу" поставлений за мотивами більш пізньої версії популярної серії ігор, що вперше побачила світ у 1989 році.
Сюжет обертається, у тому рахунку, навколо магічного Кинжалу, діючим компонентом котрого є не менш магічний пісок, а результатом застосування - пересування у часі. Але у головного лиходія представленої історії - Нізама, котрого переконливо втілив Бен Кінгслі, задуми щодо артефакту вирізняються глобальністю,... Читать полностью
Сюжет обертається, у тому рахунку, навколо магічного Кинжалу, діючим компонентом котрого є не менш магічний пісок, а результатом застосування - пересування у часі. Але у головного лиходія представленої історії - Нізама, котрого переконливо втілив Бен Кінгслі, задуми щодо артефакту вирізняються глобальністю,... Читать полностью
Не для кого не є секретом той факт, що стрічка "Принц Персії: Піски часу" поставлений за мотивами більш пізньої версії популярної серії ігор, що вперше побачила світ у 1989 році.
Сюжет обертається, у тому рахунку, навколо магічного Кинжалу, діючим компонентом котрого є не менш магічний пісок, а результатом застосування - пересування у часі. Але у головного лиходія представленої історії - Нізама, котрого переконливо втілив Бен Кінгслі, задуми щодо артефакту вирізняються глобальністю, підступністю та хворобливою амбіційністю на межі катастрофічних наслідків. На заваді йому стає, у більшій причетності, власний названий племінник зсумними очима актора Джейка Джилленхола. А далінехитрий сюжет, що мав би задовольнити абсолютну більшість цільовою аудиторії, на котрій тримаються продукти студії "Disney". Треба зазначити: у частині трюків, пасток, переслідувань по пересіченій місцевості та міській забудові - стрічка старанно поставлена. Втім, крім вищезазначеного, по великому рахунку, фільм майже нічого іншого не пропонує. Трохи сумно, але, з протилежного боку, це ж екранізація відеогри, нащо там якісь глибини образів та органічність оповіді.? До речі, за чутками, згаданий вжеДжилленхол більшість активних дій свого персонажу робив без дублера. Якщо не брешуть, то така поведінка варта поваги. Щодо принца Дастана, то сценаристи наділили його типовою для казок Голлівуда формою - іронічно-відважною, щоб відповідати неймовірним вчинкам, що коїть герой. На жаль, обрана на роль принцеси Таміни, Джемма Артертон, у свою чергу, практично нічим, крім форми, похвалитися не змогла. Теж вже згадуванийКінгслі сяяв підведеними очима та, добре натренованим, підступним виразом обличчя.
Отже, "Принц Персії: Піски часу", попри досить гарний на 2010 рік візуал, не містить певної душі. А чи потрібна вона сучасному кіно та глядачу.? - запитаєте ви. Можливо так, дивлячись на посередній прохід прокату проектом вартістю 200 млн.
Сюжет обертається, у тому рахунку, навколо магічного Кинжалу, діючим компонентом котрого є не менш магічний пісок, а результатом застосування - пересування у часі. Але у головного лиходія представленої історії - Нізама, котрого переконливо втілив Бен Кінгслі, задуми щодо артефакту вирізняються глобальністю, підступністю та хворобливою амбіційністю на межі катастрофічних наслідків. На заваді йому стає, у більшій причетності, власний названий племінник зсумними очима актора Джейка Джилленхола. А далінехитрий сюжет, що мав би задовольнити абсолютну більшість цільовою аудиторії, на котрій тримаються продукти студії "Disney". Треба зазначити: у частині трюків, пасток, переслідувань по пересіченій місцевості та міській забудові - стрічка старанно поставлена. Втім, крім вищезазначеного, по великому рахунку, фільм майже нічого іншого не пропонує. Трохи сумно, але, з протилежного боку, це ж екранізація відеогри, нащо там якісь глибини образів та органічність оповіді.? До речі, за чутками, згаданий вжеДжилленхол більшість активних дій свого персонажу робив без дублера. Якщо не брешуть, то така поведінка варта поваги. Щодо принца Дастана, то сценаристи наділили його типовою для казок Голлівуда формою - іронічно-відважною, щоб відповідати неймовірним вчинкам, що коїть герой. На жаль, обрана на роль принцеси Таміни, Джемма Артертон, у свою чергу, практично нічим, крім форми, похвалитися не змогла. Теж вже згадуванийКінгслі сяяв підведеними очима та, добре натренованим, підступним виразом обличчя.
Отже, "Принц Персії: Піски часу", попри досить гарний на 2010 рік візуал, не містить певної душі. А чи потрібна вона сучасному кіно та глядачу.? - запитаєте ви. Можливо так, дивлячись на посередній прохід прокату проектом вартістю 200 млн.