
Кількість грошей має значення.
Олівер Стоун довго не хотів повертатися до історії фінансового воротили Гордона Гекко, але його попередні роботи "Буш" та "Башти-близнюки" не зачепили громадськість та ще й отримали значну дозу критики. Тому, режисеру потрібен був безумовний реванш, що міг би повернути його до гребеня хвилі та визнання критиків. Та і Майкл Дуглас, очевидно, був не проти того, щоб зіграти акулу фінансового бізнесу, адже подібний образ у 1988 році приніс йому бажаний "Оскар". Одним з надихачів проекту та самого...
Читать полностью
Олівер Стоун довго не хотів повертатися до історії фінансового воротили Гордона Гекко, але його попередні роботи "Буш" та "Башти-близнюки" не зачепили громадськість та ще й отримали значну дозу критики. Тому, режисеру потрібен був безумовний реванш, що міг би повернути його до гребеня хвилі та визнання критиків. Та і Майкл Дуглас, очевидно, був не проти того, щоб зіграти акулу фінансового бізнесу, адже подібний образ у 1988 році приніс йому бажаний "Оскар". Одним з надихачів проекту та самого Стоуна виступив Алан Льоб, котрий написав сценарій до картини. У центрі уваги знову опинилися дорослі ігри хлопців з Волл-стріт, а саме - молодого трейдера Джейкоба та досвідченного маніпулятора Гордона.
Біржовий світ- це як вируюча річка повна піраній, де, під виглядом добре тренованої доброзичливості, криються гострі, як бритва, зуби. Варто загаятися лише на секунду - і станеш кормом. Саме в такому світі Гекко вдалося досягти успіху, лише у нього було достатньо місця для гіпертрофованої жадібності, і саме там він отримав урок, що скинув його з преміального рівня благополуччя до темного підвалу банкрутства та тривалого ув'язнення. Натомість, Джейкоб Мур - пряма протилежність Гордона. Він молодий, талановитий і тримається за, давно забуті у світі грошей, терміни - "честь" та "справедливість". Єдине, що об'єднує цих двох людей - дочка для одного та наречена для іншого. Одному вона за відсутню ланку на шляху до свого колишнього життя, іншому - єдино бажане майбутнє. Щоб досягти своїх абсолютно протилежних цілей, головні герої поєднують зусилля, занурившись до самих глибин руйнівних потоків, що мають назву Волл-стріт...
Олівер Стоун побудував сиквел свого знаменитого фільму на тонкому драматичному сюжеті та озброївся необхідними акторами для його якісної реалізації на екрані. Крім центральних персонажів, безумовно сяяв Джош Бролін, котрий втілив егоїстичного та підлого багатія. Коротка, але дуже емоційна, дісталася роль Френку Ланджеллі. Що стосується Майкла Дугласа, то, як відомо, старий та битий кінь борозну не зіпсує, що, насправді, і спостерігалося на екрані. А отШайа Лабаф продовжує виглядати наївним молодиком, хоч і у діловому костюмі та сповнений рішучості. Це не означає, що він поганий актор, грає добре та старанно, але ну якось одноманітно.
В цілому, у Стоуна вийшов гідний уваги, але трохи нудний та невиразний фільм, хоча для нього і був обраний багатий полігон людських відносин. Стрічка, у котрій можливий крах світової економіки викликає лише швидкоплинний смуток та незначну дрімоту. Не думаю, що продовження старої доброї картини вдалося повною мірою.
Біржовий світ- це як вируюча річка повна піраній, де, під виглядом добре тренованої доброзичливості, криються гострі, як бритва, зуби. Варто загаятися лише на секунду - і станеш кормом. Саме в такому світі Гекко вдалося досягти успіху, лише у нього було достатньо місця для гіпертрофованої жадібності, і саме там він отримав урок, що скинув його з преміального рівня благополуччя до темного підвалу банкрутства та тривалого ув'язнення. Натомість, Джейкоб Мур - пряма протилежність Гордона. Він молодий, талановитий і тримається за, давно забуті у світі грошей, терміни - "честь" та "справедливість". Єдине, що об'єднує цих двох людей - дочка для одного та наречена для іншого. Одному вона за відсутню ланку на шляху до свого колишнього життя, іншому - єдино бажане майбутнє. Щоб досягти своїх абсолютно протилежних цілей, головні герої поєднують зусилля, занурившись до самих глибин руйнівних потоків, що мають назву Волл-стріт...
Олівер Стоун побудував сиквел свого знаменитого фільму на тонкому драматичному сюжеті та озброївся необхідними акторами для його якісної реалізації на екрані. Крім центральних персонажів, безумовно сяяв Джош Бролін, котрий втілив егоїстичного та підлого багатія. Коротка, але дуже емоційна, дісталася роль Френку Ланджеллі. Що стосується Майкла Дугласа, то, як відомо, старий та битий кінь борозну не зіпсує, що, насправді, і спостерігалося на екрані. А отШайа Лабаф продовжує виглядати наївним молодиком, хоч і у діловому костюмі та сповнений рішучості. Це не означає, що він поганий актор, грає добре та старанно, але ну якось одноманітно.
В цілому, у Стоуна вийшов гідний уваги, але трохи нудний та невиразний фільм, хоча для нього і був обраний багатий полігон людських відносин. Стрічка, у котрій можливий крах світової економіки викликає лише швидкоплинний смуток та незначну дрімоту. Не думаю, що продовження старої доброї картини вдалося повною мірою.