Уявіть, сидить хтось, десь в Америці перед телевізором, дивиться останні новини, і раптом стає відомо, що всі служби розшукують певного злочинця, згодом терориста, котрий заклав бомби у трьох містах Сполучених Штатів, та ще й не прості, а ядерні, що загрожують сотням тисяч, а може і мільйону, громадян смертю з великою вірогідністю. Розташування пристроїв невідоме, реальний ступінь небезпеки абсолютно незрозумілий. Легко уявити почуття, правда? Страшно? Звісно. А американським спецслужбам ще і дуже неприємно, бо на них відповідальність за недопущення інциденту та тиск з боку президента. Так починається стрічка режисера Грегора Джордана "Незбагненне".

Однак, є світлина у тому, що відбувається - мерзотник спійманий. Але дізнатися від нього місцезнаходження бомб, попри задіяні методи переконання, які на законних підставах можуть використовувати представники демократичних країн, не вдається. Окремо цікавим виявляється той факт, що громадян США, у власній країні, цілком законно можуть позбавляти сна, тримати у замкненому просторі та ще багато чим впливати на них, як у психологічному так і у фізичному плані.

А що затриманий.? Він не висуває жодних вимог, сидить або висить на мотузках під стелею, волає, витримуючи катування, дозволені американською конституцією, та намагається перевести подих. А що робити - якщо президент вимагає результату про права людини ніхто і слухати не хоче...

Головного спеціаліста по видобуттю потрібної інформації - певного секретного громадянина на ім'я "Ейч" виконав Семюел Л. Джексон. Він не страждає від надмірної гуманності, кладе на конституцію та невід'ємні права, натомість, вміє отримувати правильні відповіді від затриманих злочинців, не обмежуючи себе у засобах. Однак, поступово стає зрозумілим, що або, у даному випадку, всі корисні навички Ейча безсилі проти незламного опору ідеологічного терориста або, щоб зламати волю підопічного, йому доведеться вдатися до справді незбагненного. Хто переможе...?

Бекграундом фільм підіймає два важливі питання: чи можна вдаватися до катування людини, щоб дізнатися щось дуже важливе, та чи допустимо знищення кількох, заради спасіння багатьох? Проста загадка - що є більш цінним, ніж життя невинного? Відповіді можуть різнитися, але найбільш вірна -життя двох невинних. Бо у виняткових обставинах ефективні лише виняткові заходи, а демократія та лібералізм добрі лише тоді, коли справи в суспільстві йдуть добре. А як тільки настає надзвичайна ситуація - всі правила миттєво пролітають повз. Іншими словами, детальні відповідь на обидва основні питання картини такі: так - щоб врятувати мільйони, є сенс пожертвувати кількома, і так - катувати одного лиходія, щоб дізнатися критично-важливу інформацію, цілком можливо. Адже, до того, хтоперетнув межу людяності та почав поводитися як хижа тварина, і ставлення змінюється відповідно. І смерть такої істоти зовсім не схожа на смерть невинної людини. Всі, хто розуміє сутність тези, не можуть не погодитися з нею. Саме про це йде мова у стрічці.
Правозахисниця-агентка, котру майстерно втілила Керрі-Енн Мосс протягом половини хронометражу волає про гуманність, на що Ейч розумно заперечує їй про те, що ядерні бомби теж не можна закладати, загрожуючи цілим містам з мешканцями.

Ось такий неоднозначний огляд формується. Звісно, смішно спостерігати, як у фільмі раціонально виправдовується те, що американська пропаганда засуджувала у режимах протягом багатьох років - як то незаконність ув'язнення та фізичний тиск через незгоду, політичну у тому рахунку. Тепер виявляється, що якщо незгодні становлять загрозу американському спосібу існування, то таких неодмінно слід заарештовувати та інколи катувати. Бо життя більшості є ціннішим за життя одинака. І жодного виправдання для цього не потрібно, та й навіщо.?

Словом, "Незбагненне" - кіно руйнівне для стереотипів, має важкий сюжет, тверді персонажі, сувору розв'язку та значний простір для роздумів.