Кінематографічні практики режисера Кевіна Сміта плавно перетікають з однієї роботи в іншу та перемішуються між собою, тому його творіння "Червоний штат" є їх своєрідною збірною проекцією.
Стилістика зйомки, достатньо, типова для американського авторського кіно, локація відірвана від осередків цивілізації та загублена у часі і просторі.Проповідник Купер разом з "сімєю-приходом" займають радикально-фундаменталіські позиції, у своїх практиках боротьби з невірними вони виходять за стіни церкви, організовують пікети та, не словом а ділом, карають нетрадиціоналів та розпусників-дегенератів, на котрих так багате містечко Куперсдейл, що слугує моделлю всієї Америки. Водночас, святе писання настільки абстрактний та неоднозначний текст, що трактувати його можна багатьма вигідними способами, чим і займаєтьсякітчевий та харизматичний Ейб Купер. Тим часом Сміт постійно демонструє зворотню сторону блаженності та богобоязності прихожан на прикладі припадочної, вульгарної, істеричної та негуманної Сари.Переважно, "Червоний штат" є грою у натяки танапівтони, причому, достатньо серйозною. На прикладі шерифа, до речітупогота недолугого створіння, та агента Кінена режисер намагається розібратися - чому у провінції стільки гомиків.? У стрічціна старті немає позитивних персонажів, основні дійові особи - радикальні релігійні фанатики, силовики, дегенерати та геї, всі вони далекі від уявлень про ідеальних людей. Проблиски світла пробиваються лише у юної прихожанки Шайен та у дружини агента.

Фінал фільму вінчає бійня з алогічним кінцем, що продовжує тему символізму, натякаючи на те, що релігійний радикалізм часто плутає звук зламаної сирени з гласом Господнім, а завісою дійства слугує цинізм силовиків.