На початку ХХ століття рух суфражистків оформився у більш радикальних рамках, його представниці та представники(були і такі) не словом, а ділом стали боротися з глухим до благань урядом, почавши справжню партизанську війну за свої права...
Британська режисерка Сара Гаврон(ну, звісно, жінка) розродилася своєю другою повнометражною кінокартиною - "Суфражистка", котра показує Великобританію у гущі революційного руху жінок, які не просять, а вимагають своє право голосу. Світ суфражисток предстає очима, нічим на перший погляд не примітної, прачкиМод Уоттс. Вона живе та працює далеко не у кращих умовах, зокрема завдяки любові до сина, котра дає сили переборювати все та приймати свою долю. Згодом Мод знайомиться з активістками, що втомилися терпіти несправедливість, задовольнятися тим, що дають або дозволяють взяти чоловіки, та ступає на небезпечний шлях суфражистки...
У головній ролі предстала Кері Малліган, вона показує стрімку еволюцію своєї героїні від прачки до революціонерки. Сестер по зброї втілилиЕнн-Мері Дафф,Хелена Бонем Картер, котрій зовсім не пасує неказковий образ, та Ромола Гарай. Система, котра не бажає рахуватися з жінками, представлена у вигляді інспектора Стіда та чоловіка Мод - Санні, яких втілилиБрендан Глісон та Бен Вішоу.Меріл Стріп виконала роль ватажка суфражисток Еммелін Панкхерст, котра дійсно була однією з тих, хто вплинув на хід історії.
Кінокартина Сари Гаврон не викликає сильнихемоцій, хіба що, деяке, обурення станом суспільних справ того часу та повагу до готовності боротися до останнього за краще майбутнє.Але,якщо комусь здається, що у ХХІ столітті людство досягло рівноправності, що фемінізм - це привід для глузувань, то час перестати обманювати себе - це справжня проблема, яка все ще існує. Боротьба ще не закінчена. Інша справа, які методи будуть використовуватися...