Темний лицар похмурого міста.
Перш за все, варто зазначити, що якщо той чи інший глядач стаєбеззастережним прихильником Крістофера Нолана, то це, у більшості випадків, вже на довгий час. А іноді, ще і передбачає не лише зацікавленість стосовно його фільму, але і самого процесу виробництва, чуткам навколо нього задовго до показу, таке інше.
Так от, перша та друга стрічка перезапуску франшизи заклали достатній фундамент у те, щоб відкинути сумніви стосовно успіху заключної частини трилогії. Але,насправді, "Темний лицар: Відродження легенди" залишив по собі двоякі відчуття. Перш за все, глядач має змогу помітити деяку структурну схожість з роботою "Матриця: Революція". Все стає на свої місця... тому що, по-іншому не могло і бути. Сюжетна арка оповіді будується, приблизно, у такому логічному ключі: у "Початку" основним лейтмотивом був страх і місто, котре потребувало героя, у "Темному Лицарі" був хаос і герой, якого місто заслуговувало, у "Поверненні" - відчай і місто, де "кожен може бути героєм"... Тобто, за великим рахунком, Бетмен вже не потрібен - коло замкнулося.І ще, до вище написаного, якщо другий фільм залишив гнітюче враження і ступор, то фінальний зійшов на пару сильних, але другорядних для самої концепції франшизи твистів, - закономірності та драмі.
Щодо інших складових картини:"штатний" композитор Нолана - Ганс Ціммер зумів віднайти та інтегрувати у сюжет багато нових та органічних з ним тем. Акторський склад каже сам за себе. Крім Енн Гетевей, на той час, не було ніяких сюрпризів. Режисер рафінує свої кадрові преференції від проекту до проекту, маючи при цьому "запасних" виконавців на вибір.
Отже, "Темний лицар: Відродження легенди" насправді чітка та форматна робота, що потребує уваги для того, щоб увібрати всі деталі. Фільм став воістину епічним маркетинговим завершенням. Олд-скульний підхід Нолана, його педантичність та увага до дрібниць, ідейний ресурс, продуманість виробництва - все це заслуговує на повагу, а незгасаюча цікавість до його творчості робить з нього важливого гравця кіноіндустрії.Чи вистачатиме у майстра і надалі власних, нових ідей, чи залишиться він своєрідним брендом з прогнозом фінансових показників та зведень - покаже час.
Так от, перша та друга стрічка перезапуску франшизи заклали достатній фундамент у те, щоб відкинути сумніви стосовно успіху заключної частини трилогії. Але,насправді, "Темний лицар: Відродження легенди" залишив по собі двоякі відчуття. Перш за все, глядач має змогу помітити деяку структурну схожість з роботою "Матриця: Революція". Все стає на свої місця... тому що, по-іншому не могло і бути. Сюжетна арка оповіді будується, приблизно, у такому логічному ключі: у "Початку" основним лейтмотивом був страх і місто, котре потребувало героя, у "Темному Лицарі" був хаос і герой, якого місто заслуговувало, у "Поверненні" - відчай і місто, де "кожен може бути героєм"... Тобто, за великим рахунком, Бетмен вже не потрібен - коло замкнулося.І ще, до вище написаного, якщо другий фільм залишив гнітюче враження і ступор, то фінальний зійшов на пару сильних, але другорядних для самої концепції франшизи твистів, - закономірності та драмі.
Щодо інших складових картини:"штатний" композитор Нолана - Ганс Ціммер зумів віднайти та інтегрувати у сюжет багато нових та органічних з ним тем. Акторський склад каже сам за себе. Крім Енн Гетевей, на той час, не було ніяких сюрпризів. Режисер рафінує свої кадрові преференції від проекту до проекту, маючи при цьому "запасних" виконавців на вибір.
Отже, "Темний лицар: Відродження легенди" насправді чітка та форматна робота, що потребує уваги для того, щоб увібрати всі деталі. Фільм став воістину епічним маркетинговим завершенням. Олд-скульний підхід Нолана, його педантичність та увага до дрібниць, ідейний ресурс, продуманість виробництва - все це заслуговує на повагу, а незгасаюча цікавість до його творчості робить з нього важливого гравця кіноіндустрії.Чи вистачатиме у майстра і надалі власних, нових ідей, чи залишиться він своєрідним брендом з прогнозом фінансових показників та зведень - покаже час.