Зіграна інвестиція в успіх.
Нащупавши одного разу золоту жилу, вірніше, знайшовши її для себе особисто, оскільки історія кіно знає сотні подібних робіт, різного ступеня вдалості, режисер Фернандо Гонсалес Моліна разом з продюсерами не змогли відмовитися від подальшого розвитку подій, що були представлені на екрані у першому фільмі. У результаті прикладених зусиль, світ побачив продовження іспанського кінохіту 2010 року, що цього разу отримав назву "Три метри над рівнем неба: Я хочу тебе" та також був заснований на романі Федеріко Моччія.
Як і нехитрість згаданого вище ходу, друга стрічка Моліни однаково проста. І у цьому немає його вини - вся справа у законах жанру. Так само, як не варта глибокого сприйняття незліченна кількість жіночих романів, неможливо підходити з боку критичних стандартів до проектів такої категорії, оскільки у творців як перших, так і останніх за головне завдання - знайти цільову аудиторію, для котрої важливі не форма втілення або вишуканість, а зовнішній вигляд персонажів, романтичність оточення та розгул юнацьких пристрастей, пов'язаних з цілком зрозумілими та природними емоціями. Взагалі, якщо кохання римується з кровю, а головні герой/ня досить палкі та вміло й загадково дивляться з натяком, і до всього додається обов'язковий антураж у вигляді бійок, байок та нічних клубів, то це вже майже гарантований успіх серед певних глядацьких мас. Все згадане у фільмі "Три метри над рівнем неба: Я хочу тебе" є. Головні герої залишилися незмінними - Уго (Аче) та Бабі, котрих виконують ті самі Маріо Касас та Марія Вальверде, але до них приєдналася інша фатальна красуня - Джиневра, в обличчі Клари Лаго. І, звісно, ніхто не сумнівається у чарівності Барселони...
Отже, треба визнати, що Фернандо Гонсалес Моліна неабияк набив руку у створенні дівчачих мелодрам, адже більша частина шанувальників стрічки складається саме з них, а ступіню емпатії до головних персонажів та кількості сліз, що були пролиті під час перегляду, може позаздрити будь-який з нині живих режисерів. І наостанок, цифри кажуть самі за себе: якщо перший фільм окупився прокатом у три рази, то продовження, неймовірним чином, у дванадцять! Чи не диво для європейського кіно визначеного жанру.?
Як і нехитрість згаданого вище ходу, друга стрічка Моліни однаково проста. І у цьому немає його вини - вся справа у законах жанру. Так само, як не варта глибокого сприйняття незліченна кількість жіночих романів, неможливо підходити з боку критичних стандартів до проектів такої категорії, оскільки у творців як перших, так і останніх за головне завдання - знайти цільову аудиторію, для котрої важливі не форма втілення або вишуканість, а зовнішній вигляд персонажів, романтичність оточення та розгул юнацьких пристрастей, пов'язаних з цілком зрозумілими та природними емоціями. Взагалі, якщо кохання римується з кровю, а головні герой/ня досить палкі та вміло й загадково дивляться з натяком, і до всього додається обов'язковий антураж у вигляді бійок, байок та нічних клубів, то це вже майже гарантований успіх серед певних глядацьких мас. Все згадане у фільмі "Три метри над рівнем неба: Я хочу тебе" є. Головні герої залишилися незмінними - Уго (Аче) та Бабі, котрих виконують ті самі Маріо Касас та Марія Вальверде, але до них приєдналася інша фатальна красуня - Джиневра, в обличчі Клари Лаго. І, звісно, ніхто не сумнівається у чарівності Барселони...
Отже, треба визнати, що Фернандо Гонсалес Моліна неабияк набив руку у створенні дівчачих мелодрам, адже більша частина шанувальників стрічки складається саме з них, а ступіню емпатії до головних персонажів та кількості сліз, що були пролиті під час перегляду, може позаздрити будь-який з нині живих режисерів. І наостанок, цифри кажуть самі за себе: якщо перший фільм окупився прокатом у три рази, то продовження, неймовірним чином, у дванадцять! Чи не диво для європейського кіно визначеного жанру.?