Шпигунка, що зруйнувала радянські фантазії.
Шпигунський трилер режисера Філліпа Нойса "Солт", де головну роль довірили Анджеліні Джолі, незважаючи на її присутність, виявився просто феєрією жанрових штампів, притаманних франшизі про 007. Для пояснення тези вдамся у стислий розбір подій, що відбувалися не екрані.
Так от, у сімдесятих роках двадцятого століття, геніальний радянський розвідник проводив певний ідеалістично-психологічний експеримент у дусі "з дитинства вивчений виконувати накази Батьківщини не ставлячи зайвих питань". І все, звісно, для чітко визначеної мети, а саме - повалення Америки. І був він настільки геніальним, що раз у раз стояв на трибуні Мавзолею поруч з Брежнєвим, не побоюючись засвітитися, і забаганки його підступного плану тоталітарна машина виконувала зі свистом. Одного разу, у поле зору розвідника потрапилановонароджена донька борця та гроссмейтерши з простим прізвищем Ченкова. Шляхом жорстоких маніпуляцій дівчинка, котра вже вміла люто ненавидіти заокеанського ворога, спілкуватися на його мові тацілувати перстень наставника, опиняється у США, де дорослішає тапочинає наполегливо працювати у головній шпигунській конторі... Є ще особиста лінія головної героїні, але вона не така завзята. Далі настає час початку великої та руйнівної кари, до якої так довго готувалися, і події набирають скажених обертів, вміщуючи у себе вбивства, перевдягання, перегони, підстави, самопожертву, найвищих політичних осіб, ядерну валізу, неочікувані викриття, очікувану невразливість, зраду ідеології, покарання винних, супутні втрати та інше. Апогеем стрічки стаєфінальна сутичка поганого комуніста з гарною комуністкою, що усвідомила та покаялася. Все активне дійство щедро здоблене неймовірними сюжетними рішеннями, що виглядають гарно, але зовсім непереконливо. Навіщо у 2010 треба було будувати фільм нахарактерних для 80-х років минулого століття штампах та треш-пропаганді невідомо. Одне добре - Джолі виглядала чарівно, приваблюючи поглядом навіть у, досить, потрощеному стані. Чи варто дивитися.? Якщо заходять картини про Бонда, то звісно, якщо ні - справа за кожним. Кіно пройшло прокат з прибутком, тому фактор шпигунської фантазії та відомої виконавиці спрацював.
Так от, у сімдесятих роках двадцятого століття, геніальний радянський розвідник проводив певний ідеалістично-психологічний експеримент у дусі "з дитинства вивчений виконувати накази Батьківщини не ставлячи зайвих питань". І все, звісно, для чітко визначеної мети, а саме - повалення Америки. І був він настільки геніальним, що раз у раз стояв на трибуні Мавзолею поруч з Брежнєвим, не побоюючись засвітитися, і забаганки його підступного плану тоталітарна машина виконувала зі свистом. Одного разу, у поле зору розвідника потрапилановонароджена донька борця та гроссмейтерши з простим прізвищем Ченкова. Шляхом жорстоких маніпуляцій дівчинка, котра вже вміла люто ненавидіти заокеанського ворога, спілкуватися на його мові тацілувати перстень наставника, опиняється у США, де дорослішає тапочинає наполегливо працювати у головній шпигунській конторі... Є ще особиста лінія головної героїні, але вона не така завзята. Далі настає час початку великої та руйнівної кари, до якої так довго готувалися, і події набирають скажених обертів, вміщуючи у себе вбивства, перевдягання, перегони, підстави, самопожертву, найвищих політичних осіб, ядерну валізу, неочікувані викриття, очікувану невразливість, зраду ідеології, покарання винних, супутні втрати та інше. Апогеем стрічки стаєфінальна сутичка поганого комуніста з гарною комуністкою, що усвідомила та покаялася. Все активне дійство щедро здоблене неймовірними сюжетними рішеннями, що виглядають гарно, але зовсім непереконливо. Навіщо у 2010 треба було будувати фільм нахарактерних для 80-х років минулого століття штампах та треш-пропаганді невідомо. Одне добре - Джолі виглядала чарівно, приваблюючи поглядом навіть у, досить, потрощеному стані. Чи варто дивитися.? Якщо заходять картини про Бонда, то звісно, якщо ні - справа за кожним. Кіно пройшло прокат з прибутком, тому фактор шпигунської фантазії та відомої виконавиці спрацював.