Шляхом помилок та трагедій.
Вінченцо Наталі торкнувся у своєму фільмі "Химера" складної теми штучного створення розумних організмів, хоча питання поставлене не стільки про створення, скільки про відповідальність творців за свої експерименти. Основні фактори сприяли успіху картини: вибір акторів, жанр тощо. Едрієну Броді вдалося переконливо виконати роль, передаючи всі психологічні нюанси персонажа, а Наталі мав статус режисера, котрий знається на гострій науковій фантастиці. Але остаточним результатом, на жаль, став провал у прокаті.
Так от, пара молодих вчених - Клайв та Ельза, успішно проводить експерименти зі схрещення ДНК різних типів. Пік їх старань - це дивні істоти, доля яких, за розрахунками, генерація корисних для певних галузей білків. Але, у найвідповідальніший момент, їх відкриття накриває мідним тазиком, як і можливість подальшого фінансування від компанії-інвестора. Такі події дають поштовх до більш сміливого експерименту за участю ДНК людини. Результат не змушує довго чекати, та чи впораються герої з плодом своєї праці, та чи далеко лежать межі їх людяності...
Сюжет фільму йде асоціацією зі старим, класичним американським фільмом жахів "Наречена Франкенштейна". Навіть головні дієві особи "Химери" названі на честь акторів, що грали у тому далекому проекті основні ролі.
У своїй стрічці Вінченцо Наталі детально зупиняється на внутрішньому світі "створіння" та його стосунках з творцями. Звісно, режисер бере на озброєння можливості графіки та гриму тих часів, щоб більш реалістично відобразити етапи розвитку та становлення "експериментального продукту". Акторська майстерність не викликає нарікань, Броді та Сара Поллі якісно передають образи та підтримують драматичну складову картини. Дельфіна Чанеак, котра власне і втілила витвір, виглядала цілком переконливо та достатньо дико і моторошно.
Звісно, стрічка "Химера" не є якимось дурним трешем з кровожерливим чудовиськом або жорстокою різаниною. Це добротний науково-фантастичний трилер з виразним психологічним акцентом. Також можна віддати належне сценаристу, до речі з режисером у одній особі, за прохід по тонкій лінії дозволеного, з належною обережністю та цілковитою виправданістю з художньої точки зору. В цілому, фільм представив, порівняно, свіжий погляд на стару фантастичну тему, трохи полякав глядача, разом з тим, змушуючи аналізувати побачене, що далеко не завжди притаманно сучасним жахастикам, атрофованим під вагою великого, або частіше - занадто малого, бюджету та штампів, побитих міллю. Рекомендується шанувальникам моторошної наукової фантастики.
Так от, пара молодих вчених - Клайв та Ельза, успішно проводить експерименти зі схрещення ДНК різних типів. Пік їх старань - це дивні істоти, доля яких, за розрахунками, генерація корисних для певних галузей білків. Але, у найвідповідальніший момент, їх відкриття накриває мідним тазиком, як і можливість подальшого фінансування від компанії-інвестора. Такі події дають поштовх до більш сміливого експерименту за участю ДНК людини. Результат не змушує довго чекати, та чи впораються герої з плодом своєї праці, та чи далеко лежать межі їх людяності...
Сюжет фільму йде асоціацією зі старим, класичним американським фільмом жахів "Наречена Франкенштейна". Навіть головні дієві особи "Химери" названі на честь акторів, що грали у тому далекому проекті основні ролі.
У своїй стрічці Вінченцо Наталі детально зупиняється на внутрішньому світі "створіння" та його стосунках з творцями. Звісно, режисер бере на озброєння можливості графіки та гриму тих часів, щоб більш реалістично відобразити етапи розвитку та становлення "експериментального продукту". Акторська майстерність не викликає нарікань, Броді та Сара Поллі якісно передають образи та підтримують драматичну складову картини. Дельфіна Чанеак, котра власне і втілила витвір, виглядала цілком переконливо та достатньо дико і моторошно.
Звісно, стрічка "Химера" не є якимось дурним трешем з кровожерливим чудовиськом або жорстокою різаниною. Це добротний науково-фантастичний трилер з виразним психологічним акцентом. Також можна віддати належне сценаристу, до речі з режисером у одній особі, за прохід по тонкій лінії дозволеного, з належною обережністю та цілковитою виправданістю з художньої точки зору. В цілому, фільм представив, порівняно, свіжий погляд на стару фантастичну тему, трохи полякав глядача, разом з тим, змушуючи аналізувати побачене, що далеко не завжди притаманно сучасним жахастикам, атрофованим під вагою великого, або частіше - занадто малого, бюджету та штампів, побитих міллю. Рекомендується шанувальникам моторошної наукової фантастики.