Невиправдані надії розв'язки.
Відчуття часткового здивування залишає по собі фільм "Червоні вогні" іспанського режисера Родріго Кортеса. Стрічка зачіпає містичні теми, але справа у тому, що власне "тільки і зачіпає", бо її апогей не виправдовує, закладених початком, сподівань, не дивлячись на те, що режисер зумів залучити до свого проекту досвідчений кістяк у обличчях Сигурні Вівер, Роберта де Ніро та, компанією до них, такого ж різнопланового актора, що набив руку, переважно, на виконанні лиходіїв, Кілліана Мерфі. До речі, тут він постає у образі вченого-фізика, котрий асистує розкриття псевдопаранормальних явищ.
Так от,картина, вимальовуючи певну інтригу, починає слідувати плутаним шляхом невизначеності. Де Ніро грає екстрасенса, котрий повертається до публічних виступів після трагічного інциденту, що стався у його діяльності багато років тому. Він готовий офіційно скласти експертизу своїх здібностей у лабораторних умовах, щоб довести їх спроможність. Персонажка Вівер впевнено вбачає у цьому шахрайство та обман, які доведеться викривати її асистентам...
Сюжетна лінія блукає у декількох напрямках: з одного боку, є натяки на те, що згаданий екстрасенс справжній та має за собою реальні сили, з іншого - досить незрозумілий та невизначений хід, що дає мало пояснень, як і назва картини, що не містить сутності. Так, зрозуміло, кіно торкається віри і зневіри, наміру пройти весь шлях у відстоюванні істини, наполегливості, що межує з впертістю, запереченню всього, що виходить за межі власних горизонтів тощо. Але, беручи до уваги вищевказане, загальна картина позбавлена цілісності, натомість має розсіяні ідей та набір відповідних подій, які мало задовольняють глядача.
Отже, "Червоні вогні" можна визначити, якмлявий містичний трилер з рідкою детективною складовою та ще слабшою філософсько-мислительською. Стрічці був даний потужний старт, що з плином майже повністю вичерпався не дійшовши до фіналу. Тому, для більшості, пануючим відчуттям, що залишить фільм, буде розчарування, того чи іншого ступеню.
Швидше за все, справа у недостатньому досвіді Родріго Кортеса, котрий не зміг обернути перспективну ідею у відповідну оболонку, навіть з досвідченим акторським складом та професійною закадровою командою. І цього разу результат прокату виявився закономірним - стрічка пройшла його збитково.
Так от,картина, вимальовуючи певну інтригу, починає слідувати плутаним шляхом невизначеності. Де Ніро грає екстрасенса, котрий повертається до публічних виступів після трагічного інциденту, що стався у його діяльності багато років тому. Він готовий офіційно скласти експертизу своїх здібностей у лабораторних умовах, щоб довести їх спроможність. Персонажка Вівер впевнено вбачає у цьому шахрайство та обман, які доведеться викривати її асистентам...
Сюжетна лінія блукає у декількох напрямках: з одного боку, є натяки на те, що згаданий екстрасенс справжній та має за собою реальні сили, з іншого - досить незрозумілий та невизначений хід, що дає мало пояснень, як і назва картини, що не містить сутності. Так, зрозуміло, кіно торкається віри і зневіри, наміру пройти весь шлях у відстоюванні істини, наполегливості, що межує з впертістю, запереченню всього, що виходить за межі власних горизонтів тощо. Але, беручи до уваги вищевказане, загальна картина позбавлена цілісності, натомість має розсіяні ідей та набір відповідних подій, які мало задовольняють глядача.
Отже, "Червоні вогні" можна визначити, якмлявий містичний трилер з рідкою детективною складовою та ще слабшою філософсько-мислительською. Стрічці був даний потужний старт, що з плином майже повністю вичерпався не дійшовши до фіналу. Тому, для більшості, пануючим відчуттям, що залишить фільм, буде розчарування, того чи іншого ступеню.
Швидше за все, справа у недостатньому досвіді Родріго Кортеса, котрий не зміг обернути перспективну ідею у відповідну оболонку, навіть з досвідченим акторським складом та професійною закадровою командою. І цього разу результат прокату виявився закономірним - стрічка пройшла його збитково.