The RAVEN
Впевнений, у значної частки глядачів, хоч якось обізнаних про особистість письменника Едгара Аллана По, після перегляду стрічки Ворон мають виникнути певні невтішні висновки. Звертаючись до жанру містично-детективного трилера, можна згадати кілька робіт тих кінематографічних років, схожих атмосферою та навіть із задіяним там Джоном Кюсаком, але будь-яка з них буде рівнем вище за Ворона. Ймовірно режисер разом зі сценаристами мали намір не лише дати глядачам видовище, але й спробувати пролити, хоча би трохи, світла на суперечливу персону По, котрого свого часу зображували або, як пяницю та наркомана або, як нещасного вдівця, що глушить горе у бренді та кривавих історіях. У будь-якому випадку, представлений у фільмі погляд вийшов надто поверхневим.
Сюжет картини зосереджений на розслідуванні смертей, скоєних невідомим шанувальником письменника. Він залишає підказки про наступні жертви, спонукаючи писати нові історії.
Кюсак, небезпідставно шанований за акторську майстерність, помітно здає у Вороні, або крепко переграючи або навпаки у деяких сценах. Хоча, можливо, за вимогою режисера, що перенасичив трилер патетичним фаталізмом, котрий буквально пропалює дірки у будь-якому емоційному навантаженні, перетворюючи кіно у фарс. Та і образ самого ворона, знакового для По, залишився нерозкритим.
З вдалого - картина має досить цікавий стиль, що виражається у похмурих тонах, гармонійному та стриманому звуковому оформленні, гарній роботі гримерів та декораторів, завдяки яким фільм наповнений натуралістичними епізодами.
Отже, важко поставити Ворону високу оцінку, оскільки у жанрі є безумовно кращі роботи, у той же час, також було би несправедливо повністю недооцінити спробу Джеймса МакТіга привідкрити завісу таємничості над особистістю Едгара По. І наостанок - стрічка не мала успіху у прокаті, окупилася, але прибутку не принесла.
Сюжет картини зосереджений на розслідуванні смертей, скоєних невідомим шанувальником письменника. Він залишає підказки про наступні жертви, спонукаючи писати нові історії.
Кюсак, небезпідставно шанований за акторську майстерність, помітно здає у Вороні, або крепко переграючи або навпаки у деяких сценах. Хоча, можливо, за вимогою режисера, що перенасичив трилер патетичним фаталізмом, котрий буквально пропалює дірки у будь-якому емоційному навантаженні, перетворюючи кіно у фарс. Та і образ самого ворона, знакового для По, залишився нерозкритим.
З вдалого - картина має досить цікавий стиль, що виражається у похмурих тонах, гармонійному та стриманому звуковому оформленні, гарній роботі гримерів та декораторів, завдяки яким фільм наповнений натуралістичними епізодами.
Отже, важко поставити Ворону високу оцінку, оскільки у жанрі є безумовно кращі роботи, у той же час, також було би несправедливо повністю недооцінити спробу Джеймса МакТіга привідкрити завісу таємничості над особистістю Едгара По. І наостанок - стрічка не мала успіху у прокаті, окупилася, але прибутку не принесла.