Паритет неперебореної наївності до згасаючого збочення.
Стрічка "Уна" є екранізацією пєси "Чорний дрізд" шотландського письменника Девіда Гарроуера, він же виступив у якості сценариста фільму, сюжет якої був навіяний реальними історіями. Безумовно, обрана тематика вкрай непроста і кожний, хто береться її розкривати, може підпасти під доцільну критику в питаннях моралі. Чи може в подібних відносинах бути справжня любов, чи тут мають місце лише її банальні форми збочення.? І як долати таке тим людям, котрі пройшли через подібне.?
Видно, що австралійський режисер, на той час дебютант, Бенедикт Ендрюс взявся за нелегку кінопостановку, котра ще й ускладнилась відсутністю досвіду. В результаті вийшла цілком нудна та провокаційна мелодрама, де найгостріші кути намагалися згладити дивною постінцедентною поведінкою дорослих людей. Про глибину історії згадувати недоцільно. Більшість сцен фільму відбуваються на складі, від діалогів, на начебто серйозні теми, тхне наївністю, оповідь тягуча з відчуттям затягненості хронометражу. Візуально картина теж нінащо не претендує.
Трохи витягує фільм з негативних вражень виконавиця головної ролі Руні Мара, що непогано передає емоції та і, чисто естетично, виглядає добре. На її фоні явно програє Бен Мендельсон, його персонажеві бракує переконливості, швидко промайнув Тобайас Манзіс. Про інших акторів особливо згадувати нічого.
В цілому, "Уна" предстала, доволі, депресивним, нудним та прохідним мелодраматичним фільмом, що недолуго піднімає серйозні теми, переповнений наївністю та залишає питання - "то хто ж з них більше схильний до розладів, та чи випадково жертва стала нею взагалі.?"
Видно, що австралійський режисер, на той час дебютант, Бенедикт Ендрюс взявся за нелегку кінопостановку, котра ще й ускладнилась відсутністю досвіду. В результаті вийшла цілком нудна та провокаційна мелодрама, де найгостріші кути намагалися згладити дивною постінцедентною поведінкою дорослих людей. Про глибину історії згадувати недоцільно. Більшість сцен фільму відбуваються на складі, від діалогів, на начебто серйозні теми, тхне наївністю, оповідь тягуча з відчуттям затягненості хронометражу. Візуально картина теж нінащо не претендує.
Трохи витягує фільм з негативних вражень виконавиця головної ролі Руні Мара, що непогано передає емоції та і, чисто естетично, виглядає добре. На її фоні явно програє Бен Мендельсон, його персонажеві бракує переконливості, швидко промайнув Тобайас Манзіс. Про інших акторів особливо згадувати нічого.
В цілому, "Уна" предстала, доволі, депресивним, нудним та прохідним мелодраматичним фільмом, що недолуго піднімає серйозні теми, переповнений наївністю та залишає питання - "то хто ж з них більше схильний до розладів, та чи випадково жертва стала нею взагалі.?"