Західний погляд на східно-азійську притчу.
"Аокігахара" або "Дзюкай" - ліс у Японії з досить сумною славою через самогубства, котрі там нерідко трапляються. Через цю славу про місце було складено чимало містичних історій, а згодом і знято фільми. Зацікавив він і західних кінематографістів, зокрема американського режисера Гаса Ван Сента, котрий зобразив ліс з філософсько-драматичного боку.
Сюжет розповідає про вчителя Артура Бреннана, який пережив втрату та приїхав до Японії з наміром закінчити життя у згаданому лісі, але зустрічає там загадкового японця
Критики фільм просто знищили, освиставши на Канському кінофестивалі, тоді як прості глядачі вирішили, що все не так однозначно. Безумовно, стрічку є за що сварити.З одного боку сюжет вибудований непогано, філософські та містичній елементи історії вписані в сценарій, але нерідко режисери авторського кіно залишають у своїх роботах купу недомовок, через які глядач змушений сам додумувати, що малося на увазі. Водночас, "Море дерев" цілком зрозумілий і не містить надмірних заумствувань, навіть деякі ходи є передбачуваними.З іншого боку протягом перегляду не покидає відчуття, деякої, затягнутості фільму. Також викликає запитання витривалість головного героя. Зрозуміло, що це філософська притча, та все ж...
Метью Макконахі у ролі Артура виклався переконливо. Непогано виглядав Кен Ватанабе в ролі японця Такумі. Ну, і не можна не згадати Наомі Воттс.
З точки зору візуалу "Море дерев", цілком, пристойне з доброю операторською роботою. В цілому, стрічка, безумовно, сподобається не всім, вона більше підійде шанувальникам авторського кіно.
Сюжет розповідає про вчителя Артура Бреннана, який пережив втрату та приїхав до Японії з наміром закінчити життя у згаданому лісі, але зустрічає там загадкового японця
Критики фільм просто знищили, освиставши на Канському кінофестивалі, тоді як прості глядачі вирішили, що все не так однозначно. Безумовно, стрічку є за що сварити.З одного боку сюжет вибудований непогано, філософські та містичній елементи історії вписані в сценарій, але нерідко режисери авторського кіно залишають у своїх роботах купу недомовок, через які глядач змушений сам додумувати, що малося на увазі. Водночас, "Море дерев" цілком зрозумілий і не містить надмірних заумствувань, навіть деякі ходи є передбачуваними.З іншого боку протягом перегляду не покидає відчуття, деякої, затягнутості фільму. Також викликає запитання витривалість головного героя. Зрозуміло, що це філософська притча, та все ж...
Метью Макконахі у ролі Артура виклався переконливо. Непогано виглядав Кен Ватанабе в ролі японця Такумі. Ну, і не можна не згадати Наомі Воттс.
З точки зору візуалу "Море дерев", цілком, пристойне з доброю операторською роботою. В цілому, стрічка, безумовно, сподобається не всім, вона більше підійде шанувальникам авторського кіно.