Искусство любить

Еммануель Муре зняв фільм про кохання, вірніше про дивну його різновидність, переступивши через багаті традиції французької філософії, літератури та інших мистецтв. Приблизний принципи побудови відносин такий - спочатку певне припущення, потім ймовірний хід подій, що несе за собою дурнуваті ідеї, поведінку, помилки та наслідки. Така конструкція виносить на розсуд глядача кілька історій про статеву мотивацію дорослих людей у гонитві за своєю метою. Не мрією, не коханням усього життя або його частини, як деяким романтичним натурам може здатися, а саме тимчасовою ціллю. Все це вміло замасковано режисером"Мистецтва кохати" за допомогою примарного феномена музики серця, який люди нібито відчувають, коли перебувають у стані переповнення почуттями, та подібної піднесеності. Насправді ж - жінка, котра не займалася сексом протягом року, відривається за іншу у темряві впродовж тривалого часу, просто, не задаючи зайвих питань та не опираючись своєї експлуатації. Леді у роках виявляє тягу до "пожирання" чоловіків, незалежно від їх віку, а одружена блондинка бажає віддати все своєму другу, але "буксує" на питанні про тіло, натомість брюнетка зависла у бажанні віддатися з вічливості, але наполягає на згоді власного чоловіка. Можливо, все це елегантно, витончено та десь для когось мило, але, чорт забирай, одинперсонаж перевершує іншого лише кількістю тарганів у макітрі. Стрічка скоріше досліджує божевілля плоті у поєднанні з мудрістю духа, або теж саме божевілля духа зі стриманістю плоті, якесь збочене пуританство та загнана у рамки свобода.
Отже, "Мистецтво кохання" компрометує свою назву, або навмисно висвітлює деякі аспекти гендерної поведінки ХХІ століття, що прийшли на заміну класичним та застарілим. З одного боку - кіно не напружливе, з іншого - цікавим його важко назвати, тим паче комедійним.