Лазурный берег

Втекти від усього світу, ще не означає втекти від самих себе...
Через десять років, після спільної появи на екранах, Анджеліна ДжолітаБред Піттзнову постають творчим дуетом, причому в образах подружньої пари з серйозними проблемами. Тільки тепер негаразди їх персонажів - колишньої танцівниці Ванесси та письменника у ступорі Роланда - зовсім іншого характеру.
"Лазурний берег" є третьою режисерською роботою Джолі, вона сама написала сценарій, щоб потім з чоловіком (тепер вже колишнім, звичайно) зіграти нещасне подружжя, що вирішили змінити обстановку. Це натякає на частку автобіографічності, але швидше використаний їх загальний досвід як пари, адже, через певний час, у всіх виникають проблеми та стіни, котрі важко подолати. На причини нещастя головних героїв не вказується однозначно, але виразно відчувається, що вони обидва самотні, незважаючи на те, що разом. Ванесса та Роланд нагадують змучених людей, котрі все ще люблять, хоча і часто роблять один одному боляче. Письменник, що перетворюється на алкоголіка та його дружина, що сидить на антидепресантах. Раптово увагуВанесси привертають молодята з сусіднього номеру, і вона вирішує піти на небезпечну гру...
Молоду подружню пару, досить, пристрасно втілили Мелані Лоран та Мельвіль Пупо,зворушила гра Нільса Ареструпа у образі власника бару Мішеля.
Отже, у Джолі вийшло більш європейське кіно, просочене французьким шармом, неспішне, візуально гарне, зі спокійними пейзажами, що стають контрастом для пристрастей у серцях героїв.Мабуть, у цьому особлива заслуга австрійського оператора Крістіана Бергера. Фільм містить відверті сцени, наявність котрих свідчить про хоробрість та повну віддачу Джолі творінню.Мелодрама у картині тісно переплітається з психологічною драмою, змушує під новим кутом поглянути на складнощі людських відносин, на нездійснені мрії та невтілені плани, на ціну боротьби за щастя.